Природньо, що певні імена вітчизняних фотографів приходять на згадку частіше за інших. Дехто вбачає в їхніх роботах творчий та професійний орієнтир, хтось, навпаки, кепкує, що єдине обдарування такої персони – це вміння себе подати.
Але для розумної людини об’єктивна картина завжди краще упереджених заяв. Наблизитися до неї – одне із завдань цього проекту. Він зводився до того, що найбільш помітним на той час фотографам країни пропонувалося виконати по два знімка однієї людини. Майстрам було надано повну свободу дій та забезпечено виконання всіх творчих вимог. Очевидно, що на даному професійному рівні смішно порівнювати ступінь володіння камерою – куди цікавіше було співвіднести авторські підходи до вирішення цієї доволі просто сформульованої задачі, технічні прийоми, художні методи, жанрові вподобання, врешті-решт – творчі філософії особистостей, що уособлювали в суспільній свідомості українську фотографію.
Заради повної неупередженості критерій відбору знакових фігур був максимально формалізований: до участі запрошувалися фотографи, творчість яких до того часу була представленою у рубриці «Профіль» – центральному матеріалу розділу «Майстерність» фахового журналу dFOTO (тож перелік апріорі не міг бути ви
У свою чергу від людини, що працювала по інший бік камери, вимагалася
Цей захід став першим в Україні проектом подібного рівня. Його результати було надруковано згаданим журналом накладом 15.000 примірників.
Мною одноосібно виконано: розробку концепції, кураторство, адміністрування, зйомку персонажа в театрі та на майданчику кіно, зйомку бекстейджа, написання супровідного текста.
